Опис роботи класного керівника

Ми живемо у неспокійний час – час великих роздумів, сподівань. Сьогодні необхідно мислити і працювати по-новому, по-новому будувати процес освіти та виховання. Кожна історична епоха висуває вимоги до виховання та навчання молоді, створює певний позитивний педагогічний досвід.

Державотворення, що відбувається в сучасній Україні, потребує нової педагогіки. Це актуальна проблема, бо від того, які виховні системи будуть запроваджуватись у навчально-виховній системі, які орієнтири в формуванні та становленні особистості будуть прийняті, залежатиме майбутнє України.

Особистісно-орієнтоване виховання, ідеї гуманізації і демократизації шкільного життя як стержневі проблеми перебудови сучасної школи докорінно змінюють організацію навчально - виховного процесу. У центрі уваги необхідно поставити особистість учня як суб’єкта виховання, розвиток, його внутрішнього «Я», формування індивідуального стилю життя і відповідального ставлення до природи, суспільства, самого себе. Отже вихідною моєю позицією як класного керівника, є – формувати дитину, підлітка, юнака, дівчину як індивідуальність, намагатися добиватися, щоб цілісний педагогічний процес з урахуванням вікових особливостей переміщувався із сфери зовнішніх впливів у сферу внутрішніх стимулів діяльності, коли виховання переростає у самовиховання. Свою роботу як класного керівника я намагаюся будувати на рівні сучасної педагогіки, враховуючи, вдосконалюючи та поєднуючи відомі теорії, ідеї, методи. Виходячи з цього, визначила для себе виховну проблему:  «Виховання національної свідомості, любові до рідної землі».

Постійний орієнтир для мене – педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського та А.С.Макаренка. Повністю погоджуюся з думкою першого, що найбільш відчутним наслідком виховання є в тому, що людина стала думати про саму себе, замислюватися над запитанням: що в мене гарне, а що погане? Основними вимогами до своєї особистості, як класного керівника, вважаю: педагогічну майстерність; суспільно-гуманістичну спрямованість; ерудицію і культурний кругозір; моральний авторитет; педагогічний такт; любов і повагу до дітей; творчий підхід; постійне підвищення кваліфікації.

У процесі виховання людської особистості діє багато сил: по-перше, сім’я; особа педагога; колектив, де він знаходиться, духовне життя вихованця; непередбачені люди, ситуації. Усе це я намагаюсь враховувати, вивчати, відповідно корегувати процес виховання, намагаюся, щоб вплив некерованої сфери на учнів не виявився сильнішим за сутність моєї виховної роботи, організовані мною види діяльності. Намагаюсь, щоб виховні справи не були випадковими за мотивами і тематикою, охоплювали всі сфери та проблеми дитячого життя; враховували справжні психічні етапи. Розуміючи, що класний керівник лише частково організовує життя і діяльність вихованців, намагаюся постійно підтримувати тісний зв'язок з батьками, керівниками.

Основні завдання, які маю вирішувати на сьогоднішній день, спрямовані на конкретну дитину, на її гармонійний розвиток з високоморальною громадською позицією, високу загальну культуру. Моральною серцевиною назвав В.Сухомлинський любов до дітей. Я мрію, щоб дороговказом моїм учням на життєвому шляху були слова великого вчителя, звернені до них: «Живи так, щоб твоя серцевина була здоровою, чистою  і сильною. Бути справжньою людиною -  це значить віддавати сили своєї душі в ім’я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, духовно багатшими, щоб у кожній людині, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишалося щось хороше від тебе, від твоєї душі».

На основі національних традицій я намагаюсь формувати український менталітет, культуру міжнаціональних відносин. У цих жаданнях домінуючою є ідея повернення до духовних цінностей, визначення шляхів народження в кожній людині творчого начала. Водночас, крім заперечення старих механізмів породження зла, важливо визначити шляхи, які вели б до конструктивного виховного начала.

Народні традиції розкріпачують людину, створюють ситуації, за яких знімаються хибні суспільні гальма, котрі нав’язували особистості роль «гвинтика», «маленької людини»; засобами народних традицій формується нестандартне мислення, неповторність, створюються умови для саморозкриття та самореалізації. Обрядові дійства запобігають нівелюванню особистості, стимулюють її неповторність, навіть народжують героя. Адже суспільство може бути суспільством тільки тоді, коли воно складається із окремих  «Я». Важливим у вихованні дітей є створення необхідних умов для   фізичного розвитку, збереження і зміцнення їх життя. В духовно-моральному вихованні орієнтуюсь, перш за все, на загальнолюдські цінності. «Якщо ми йдемо до знань та при цьому поступаємося в моралі, то ми йдемо не в перед, а назад», - сказав  у свій час Аристотель. Поряд з цим, намагаюся створювати умови для розвитку таланту, розумових і фізичних здібностей, змістовного дозвілля.

Ряд виховних заходів я спрямовую на підготовку до господарсько-трудової діяльності, організовую роботу з батьками. (Година спілкування «Це не так просто – дружба з  батьками», родинне свято «Збираємо воєдино всю свою родину»).

Свої виховні заходи проводжу у формі: уроків Пам’яті, народознавства, громадянськості, духовності; класних годин; ігор; годин спілкування; годин довір’я; диспутів, дискусій; бесід; колективних творчих справ; зустрічей; тематичних свят; турнірів тощо.

Розвиток творчої ініціативи, активності особистості відбувається тоді, коли класний керівник і вихованець діють разом, об’єднуючись спільною метою, спільними життєвими турботами, та будують свої відносини на основі співробітництва і довір’я. Тому я намагаюсь вести своє керівництво тактовніше і гнучкіше, допомагаю школярам знаходити потрібні, корисні заняття до душі, організовувати позанавчальний  час, дозвілля, сприяти самовихованню.

Сьогодення спонукає педагогів, психологів, соціологів до роздумів і колективних пошуків .

Своїм завданням бачу:

 - одухотворити дитячі душі, звернути увагу на формування та виховання особистості ,

- олюднити стосунки між індивидами;

- осмислити аспект гуманного виховання не лише в системі освіти, а й через суспільні та громадські інституції,

 - знищити перепони на шляху до відродження самотності,

 - визначити систему стимулів і антистимулів, де все передове, позитивне, індивідуальне підтримується.

І все це  зрештою дасть бажаний результат - неповторну і творчу особистість.

Підсумовуючи, можна сказати, що вся система моєї виховної роботи спрямована на те, щоб без фізичних і психічних перевантажень вихованців, на основі позитивних емоцій, оптимістичного ставлення до життя, виховати високоморальну, високодуховну особистість, допомогти їй реалізувати себе як індивідуальність, навчити виробляти свою позицію в житті, пізнати і зрозуміти себе і оточуючих, бути здатною до самореалізації, самовираження, самоорганізації.

Чорнобиль 2015

Покрова

Підлітковий вік

Підлітковий вік (ВІД 11 ДО 15 РОКІВ). 

(Лекція для батьків)

Підлітковий вік пов'язаний з перебудовою організму дитини - статевим дозріванням. І хоча лінії психічного і фізіологічного розвитку не йдуть паралельно, межі цього періоду значно варіюються. Одні діти вступають у підлітковий вік раніше, інші - пізніше, пубертатний криза може виникнути і в 11, і в 13 років. Починаючись з кризи, весь період зазвичай протікає важко і для дитини, і для близьких йому дорослих. Тому підлітковий вік іноді називають тривалою кризою.
Після відносно спокійного молодшого шкільного віку підлітковий здається бурхливим і складним. Недарма С. Холл назвав його періодом «бурі і натиску». Розвиток на цьому етапі, дійсно, йде швидкими темпами, особливо багато змін спостерігається в плані формування особистості. І, мабуть, головна особливість підлітка - особистісна нестабільність. Протилежні риси, прагнення, тенденції співіснують і борються один з одним, визначаючи суперечливість характеру і поведінки дитини, яка дорослішає. Ганна Фрейд так описала цю підліткову особливість: «Підлітки виключно егоїстичні, вважають себе центром Всесвіту і єдиним предметом, гідним інтересу, і в той же час ні в один з наступних періодів свого життя вони не здатні на таку відданість і самопожертву. Вони вступають в пристрасні любовні відносини - лише для того, щоб обірвати їх так само раптово, як і почали. З одного боку, вони з ентузіазмом включаються в життя спільноти, а з іншого - вони охоплені пристрастю до самотності. Вони коливаються між сліпим підпорядкуванням обраному ними лідеру і викликає бунтом проти будь-якої і усілякої влади. Вони егоїстичні і матеріалістичні і в той же час сповнені піднесеного ідеалізму. Вони аскетичні, але раптово занурюються в розбещеність самого примітивного характеру. Іноді їх поведінка по відношенню до інших людей грубо і безцеремонно, хоча самі вони неймовірно ранимі. Їх настрій коливається між сяючим оптимізмом і самим похмурим песимізмом. Іноді вони трудяться з невичерпним ентузіазмом, а іноді повільні і апатичні ». Серед багатьох особистісних особливостей, властивих підліткові, особливо виділимо формуються у нього почуття дорослості і «Я-концепцію». 
Почуття дорослості - особлива форма самосвідомості. Воно не жорстко пов'язано з процесом статевого дозрівання; можна сказати, що статеве дозрівання НЕ стає основним джерелом формування почуття дорослості. Буває, що високий, фізично розвинений хлопчик поводиться ще зовсім по-дитячому, а його маленький одноліток з тонким голоском відчуває себе дорослою людиною і вимагає від оточуючих визнання цього факту. Як виявляється почуття дорослості підлітка? Перш за все, в бажанні, щоб усі - і дорослі, і однолітки - ставилися до нього не як до маленького, а як до дорослого. Він претендує на рівноправність у відносинах зі старшими і йде на конфлікти, відстоюючи свою «дорослу» позицію. Почуття дорослості виявляється і в прагненні до самостійності, бажанні захистити якісь сторони свого життя від втручання батьків. Це стосується питань зовнішності, відносин з ровесниками, може бути - навчання. В останньому випадку відкидається не тільки контроль за успішністю, часом виконання домашніх завдань тощо, але часто і допомогу. Крім того, з'являються власні смаки, погляди,. Оцінки, власна лінія поведінки. Підліток з жаром відстоює їх (будь то пристрасть до якогось напряму в сучасній музиці або ставлення до нового вчителя), навіть незважаючи на несхвалення оточуючих. Оскільки в підлітковому віці все нестабільно, погляди можуть змінитися через пару тижнів, але захищати протилежну точку зору дитина буде настільки ж емоційно.
Поряд з почуттям дорослості Д.Б. Ельконіна розглядається підліткові тенденція до дорослості - прагнення бути, здаватися і вважатися дорослим. Бажання виглядати в чужих очах дорослим посилюється, коли не знаходить відгуку у оточуючих. У той же час зустрічаються підлітки і з неяскраво вираженою тенденцією - їх претензії на дорослість виявляються епізодично, в окремих несприятливих ситуаціях, при обмеженні їх свободи, самостійності. 
Почуття дорослості стає центральним новоутворенням молодшого підліткового віку, а до кінця періоду, приблизно в 15 років, дитина робить ще один крок у своєму особистісному розвитку. Після пошуків себе, особистісної нестабільності у нього формується «Я-концепція» - система внутрішньо узгоджених уявлень про себе, образів «Я». 
Підліток - це ще не цільна зріла особистість. Окремі його риси зазвичай дисонують, поєднання різних образів «Я» негармонійно. Нестійкість, рухливість всій душевного життя на початку і середині підліткового віку призводить до мінливості уявлень про себе. Іноді випадкова фраза, комплімент або насмішка призводять до помітного зрушення в самосвідомості. Коли ж образ «Я» досить стабілізувався, а оцінка значущої людини або вчинок самої дитини йому суперечить, часто включаються механізми психологічного захисту. Припустимо, хлопчик, який вважає себе сміливим, злякався. Неузгодженість його уявлень про себе і реальної поведінки може викликати такі хворобливі переживання, що, позбавляючись від них, він починає переконувати всіх, і насамперед себе, що цей вчинок був розумним, його вимагали обставини, і вчинити інакше було б нерозумно (механізм раціоналізації) ; або визнає, що він злякався, але ж і всі його приятелі - труси, кожен вчинив би так само на його місці (механізм проекції) і т.п. 
Саме в цей період у дітей з'являється потреба в активному, самостійному, творчому пізнанні. В принципі вона може бути реалізована і в навчальній діяльності. На думку Д.Б. Ельконіна, молодший підлітковий вік сензитивен до переходу навчальної діяльності на більш високий рівень. Вчення може придбати для дитини новий особистісний сенс - стати діяльністю з самоосвіти та самовдосконалення. На жаль, це трапляється не дуже часто. Керувати інтересами підлітка в цьому напрямку можуть дорослі - улюблені вчителі і батьки, щиро захоплені своєю справою. Спонукати його до додаткових занять певним навчальним предметом їм вдається, тільки дотримуючись обережності: зайвий тиск з їх боку призводить до протилежної реакції - небажанню робити те, що нав'язують, до апатії або бунту. 
У підлітковому віці не тільки бурхливо захоплюються різноманітними справами, але й настільки ж емоційно спілкуються зі однолітками. Спілкування пронизує все життя підлітків, накладаючи відбиток і на вчення, і на неучбовій заняття, і на відносини з батьками. Провідною діяльністю в цей період стає інтимно-особистісне спілкування. Найбільш змістовне і глибоке спілкування можливе при дружніх відносинах. Підліткова дружба - складне, часто суперечливе явище. Підліток прагне мати близького, вірного друга і гарячково змінює друзів. Зазвичай він шукає в одному подібності, розуміння і прийняття своїх власних переживань і установок. Друг, що вміє вислухати і поспівчувати (а для цього потрібно мати подібні проблеми або такий же погляд на світ людських відносин), стає своєрідним психотерапевтом. Він може допомогти не тільки краще зрозуміти себе, але і подолати невпевненість у своїх силах, нескінченні сумніви у власній цінності , відчути себе особистістю. Якщо ж друг, зайнятий своїми, теж складними підлітковими справами, проявить неуважність чи інакше оцінить ситуацію, значущу для обох, цілком можливий розрив відносин. І тоді підліток, відчуваючи себе самотнім, знову буде шукати ідеал і прагнути до якомога більш повного розуміння, при якому тебе, незважаючи ні на що, люблять і цінують. Згадаймо старий фільм «Доживемо до понеділка». Уявлення про щастя хлопчик зміг відобразити в одній фразі: «Щастя - це коли тебе розуміють». 
Батьківська любов - абсолютно необхідна, але недостатня умова благополучного розвитку підлітка. Гіперопіка - зайва турбота про дитину, надмірний контроль за всім його життям, заснований на тісному емоційному контакті, - призводить до пасивності, несамостійності, труднощів у спілкуванні з однолітками. До гіперопіці зазвичай схильні мами, одні виховують своїх дітей і бачать в цьому єдиний сенс свого життя. Відносини, що складаються за принципом «жити за дитину», зайва близькість стають гальмом на шляху особистісного зростання обох - і підлітка, і його мами.
За висловом Л.С. Виготського, «у структурі особистості підлітка немає нічого сталого, остаточного, нерухомого». Особистісна нестабільність породжує суперечливі бажання і вчинки: підлітки прагнуть у всьому бути схожим на однолітків і намагаються виділитися в групі, хочуть заслужити повагу і хизуються недоліками, вимагають вірності і міняють друзів. Дякуючи інтенсивному інтелектуальному розвитку з'являється схильність до самоаналізу; вперше стає можливим самовиховання. У підлітка складаються різноманітні образи «Я», спочатку мінливі, схильні зовнішнім впливам. До кінця періоду вони інтегруються в єдине ціле, утворюючи на кордоні ранньої юності «Я-конпепцію», яку можна вважати центральним новоутворенням усього періоду.

Дуже важливо пам’ятати, що підліток намагається бути як всі (зріст, вигляд, захоплення), а інакше – він «гірший». Тут треба спробувати зрозуміти дитину і в межах можливого та розумного, задовольнити її потреби. Дорослі мають врахувати високу значимість для підлітка його вигляду, розуміти, що надмірна увага до своєї значимості у цьому віці – природне і нормальне явище. Це дуже важкий та важливий період в житті кожної людини, адже саме в підлітковому віці дитина набирає досвіду дорослості, який буде впливати на все її життя. Якщо ж підліток не може знайти спільної мови з дорослими – це призводить до внутрішнього конфлікту, психологічного дискомфорту. Вихід з такого стану підлітки находять стихійно: злочинні дії, алкоголь, тютюнопаління, наркотики, самогубство. Тому, щоб уникнути таких страшних наслідків, потрібно намагатися зрощу сміти вашу дитину, активно взаємодіяти з нею

З досвіду роботи класного керівника Поплавської Тетяни Славіславівни

https://drive.google.com/file/d/0ByOEgIYF-6hvbWN2VWVpc083MGc/view?usp=sharing

Небесна сотня Хмельниччини

https://drive.google.com/file/d/0ByOEgIYF-6hvdndYMGNyNl9nZkU/view?usp=sharing

Модель виховної роботи класу

Класне керівництво – це не робота,

 це спосіб життя

 Дитина - вище творіння Природи і Космосу

і несе в собі їхні риси – могутність і безмежність

Ш. Амонашвілі

У житті кожної людини, яка свого часу була учнем, помітну роль відігравав класний керівник. Упродовж багатьох років шкільництва педагог- вихователь стояв найближче до джерел духовного становлення учнів. Провідну роль професійного вихователя у духовному становленні юної особистості завжди підкреслював В.О. Сухомлинський. "Вихователь, — писав він, — це особа, яка за дорученням народу мас повсякденний доступ до найдорожчого народного багатства — душі, розуму, почуттів дітей, підлітків і юнаків. Перед ним, з одного боку, моральні цінності, створені, вистраждані протягом століть, з другого — багатство народу, його майбутнє, його надія — молоде покоління. Вихователь творить найбільше багатство суспільства — людину".

Основною метою виховної діяльності є створення  оптимального соціально-культурного мікроклімату  в колективі, який би сприяв творчому саморозкриттю, саморозвитку, дозволяв би їм легко освоїтись у своєму  виховному просторі, спонукав би їх до діяльності, яка б дозволяла їм вступати в реальні відносини з оточуючим світом.

Свою роботу з колективом я розпочала з вирішення виховних задач:

• 
  продовжити роботу по згуртуванню колективу;
• 
  організувати виховний процес в класному колективі та з батьками на засадах проектної педагогіки;
• 
  розпочати втілення в практику програми виховання у класі «Сім кроків до зірок» . яку я представила на засіданні МО класних керівників 29.08.2010р.і отримала схвалення;
• 
  сприяти тому, щоб зміст та форми колективної та творчої діяльності допомагали учням знайти себе;
• 
  реалізувати у процесі роботи особистісно - орієнтованого, діяльнісного, системного, творчого та компетентнісного підходів до організації виховного процесу в класному колективі;
• 
  оптимально поєднувати форми організації виховної роботи: індивідуальної, групової, масової;
• 
  створювати належні умови для особистісного зростання кожного вихованця (створення ситуацій успіху), його психолого-педагогічний супровід;
• 
  інтегрувати зусилля батьківської громади, представників державної влади, громадських та благодійних організацій, правоохоронних органів та установ системи охорони здоров’я.

ЗАПОВІДІ УЧНІВ

•      Ти здібний і сильний

•      Вчися самостійно мислити. Тренуй пам’ять

•      Будь завжди уважним до самобуття, потреб, прагнень інших.

•      Навчись і умій дружити. Життя без друзів неможливе.

•      Проявляй миролюбність, толерантність і милосердя до оточуючих.

•      Конфлікти вирішуй з позиції розуму.

•      Пробачай тих, хто свідомо або несвідомо став причиною неприємностей.

•      Якщо хочеш, щоб поважали тебе, необхідно навчитись поважати інших.

•      Прислухайся до думок інших і рахуйся з ними.

•      Пізнай себе, можливості середовища, тих умов, що тебе оточують, і зроби правильний вибір, визнач свої цілі і зміст життя.