Опис роботи класного керівника

Ми живемо у неспокійний час – час великих роздумів, сподівань. Сьогодні необхідно мислити і працювати по-новому, по-новому будувати процес освіти та виховання. Кожна історична епоха висуває вимоги до виховання та навчання молоді, створює певний позитивний педагогічний досвід.

Державотворення, що відбувається в сучасній Україні, потребує нової педагогіки. Це актуальна проблема, бо від того, які виховні системи будуть запроваджуватись у навчально-виховній системі, які орієнтири в формуванні та становленні особистості будуть прийняті, залежатиме майбутнє України.

Особистісно-орієнтоване виховання, ідеї гуманізації і демократизації шкільного життя як стержневі проблеми перебудови сучасної школи докорінно змінюють організацію навчально - виховного процесу. У центрі уваги необхідно поставити особистість учня як суб’єкта виховання, розвиток, його внутрішнього «Я», формування індивідуального стилю життя і відповідального ставлення до природи, суспільства, самого себе. Отже вихідною моєю позицією як класного керівника, є – формувати дитину, підлітка, юнака, дівчину як індивідуальність, намагатися добиватися, щоб цілісний педагогічний процес з урахуванням вікових особливостей переміщувався із сфери зовнішніх впливів у сферу внутрішніх стимулів діяльності, коли виховання переростає у самовиховання. Свою роботу як класного керівника я намагаюся будувати на рівні сучасної педагогіки, враховуючи, вдосконалюючи та поєднуючи відомі теорії, ідеї, методи. Виходячи з цього, визначила для себе виховну проблему:  «Виховання національної свідомості, любові до рідної землі».

Постійний орієнтир для мене – педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського та А.С.Макаренка. Повністю погоджуюся з думкою першого, що найбільш відчутним наслідком виховання є в тому, що людина стала думати про саму себе, замислюватися над запитанням: що в мене гарне, а що погане? Основними вимогами до своєї особистості, як класного керівника, вважаю: педагогічну майстерність; суспільно-гуманістичну спрямованість; ерудицію і культурний кругозір; моральний авторитет; педагогічний такт; любов і повагу до дітей; творчий підхід; постійне підвищення кваліфікації.

У процесі виховання людської особистості діє багато сил: по-перше, сім’я; особа педагога; колектив, де він знаходиться, духовне життя вихованця; непередбачені люди, ситуації. Усе це я намагаюсь враховувати, вивчати, відповідно корегувати процес виховання, намагаюся, щоб вплив некерованої сфери на учнів не виявився сильнішим за сутність моєї виховної роботи, організовані мною види діяльності. Намагаюсь, щоб виховні справи не були випадковими за мотивами і тематикою, охоплювали всі сфери та проблеми дитячого життя; враховували справжні психічні етапи. Розуміючи, що класний керівник лише частково організовує життя і діяльність вихованців, намагаюся постійно підтримувати тісний зв'язок з батьками, керівниками.

Основні завдання, які маю вирішувати на сьогоднішній день, спрямовані на конкретну дитину, на її гармонійний розвиток з високоморальною громадською позицією, високу загальну культуру. Моральною серцевиною назвав В.Сухомлинський любов до дітей. Я мрію, щоб дороговказом моїм учням на життєвому шляху були слова великого вчителя, звернені до них: «Живи так, щоб твоя серцевина була здоровою, чистою  і сильною. Бути справжньою людиною -  це значить віддавати сили своєї душі в ім’я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, духовно багатшими, щоб у кожній людині, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишалося щось хороше від тебе, від твоєї душі».

На основі національних традицій я намагаюсь формувати український менталітет, культуру міжнаціональних відносин. У цих жаданнях домінуючою є ідея повернення до духовних цінностей, визначення шляхів народження в кожній людині творчого начала. Водночас, крім заперечення старих механізмів породження зла, важливо визначити шляхи, які вели б до конструктивного виховного начала.

Народні традиції розкріпачують людину, створюють ситуації, за яких знімаються хибні суспільні гальма, котрі нав’язували особистості роль «гвинтика», «маленької людини»; засобами народних традицій формується нестандартне мислення, неповторність, створюються умови для саморозкриття та самореалізації. Обрядові дійства запобігають нівелюванню особистості, стимулюють її неповторність, навіть народжують героя. Адже суспільство може бути суспільством тільки тоді, коли воно складається із окремих  «Я». Важливим у вихованні дітей є створення необхідних умов для   фізичного розвитку, збереження і зміцнення їх життя. В духовно-моральному вихованні орієнтуюсь, перш за все, на загальнолюдські цінності. «Якщо ми йдемо до знань та при цьому поступаємося в моралі, то ми йдемо не в перед, а назад», - сказав  у свій час Аристотель. Поряд з цим, намагаюся створювати умови для розвитку таланту, розумових і фізичних здібностей, змістовного дозвілля.

Ряд виховних заходів я спрямовую на підготовку до господарсько-трудової діяльності, організовую роботу з батьками. (Година спілкування «Це не так просто – дружба з  батьками», родинне свято «Збираємо воєдино всю свою родину»).

Свої виховні заходи проводжу у формі: уроків Пам’яті, народознавства, громадянськості, духовності; класних годин; ігор; годин спілкування; годин довір’я; диспутів, дискусій; бесід; колективних творчих справ; зустрічей; тематичних свят; турнірів тощо.

Розвиток творчої ініціативи, активності особистості відбувається тоді, коли класний керівник і вихованець діють разом, об’єднуючись спільною метою, спільними життєвими турботами, та будують свої відносини на основі співробітництва і довір’я. Тому я намагаюсь вести своє керівництво тактовніше і гнучкіше, допомагаю школярам знаходити потрібні, корисні заняття до душі, організовувати позанавчальний  час, дозвілля, сприяти самовихованню.

Сьогодення спонукає педагогів, психологів, соціологів до роздумів і колективних пошуків .

Своїм завданням бачу:

 - одухотворити дитячі душі, звернути увагу на формування та виховання особистості ,

- олюднити стосунки між індивидами;

- осмислити аспект гуманного виховання не лише в системі освіти, а й через суспільні та громадські інституції,

 - знищити перепони на шляху до відродження самотності,

 - визначити систему стимулів і антистимулів, де все передове, позитивне, індивідуальне підтримується.

І все це  зрештою дасть бажаний результат - неповторну і творчу особистість.

Підсумовуючи, можна сказати, що вся система моєї виховної роботи спрямована на те, щоб без фізичних і психічних перевантажень вихованців, на основі позитивних емоцій, оптимістичного ставлення до життя, виховати високоморальну, високодуховну особистість, допомогти їй реалізувати себе як індивідуальність, навчити виробляти свою позицію в житті, пізнати і зрозуміти себе і оточуючих, бути здатною до самореалізації, самовираження, самоорганізації.