Герої небесної сотні

Ведучий. Шановні вчителі, учні та гості нашого заходу! Сьогодні ми зібрались в цьому залі, щоб у глибокій скорботі низько схилити голови перед пам’яттю Героїв Небесної Сотні, які боролися за честь правду і гідність і віддали своє життя за Україну

Ведуча. Ми знаєм, що нині лежить на вагах

І що відбувається нині.

Час мужності пробив на наших часах

І мужність нас не покине.

Ведучий. З моменту здобуття незалежності нашою державою було прийнято рішення, що Україна повинна стати ченом Європейського союзу, адже ми живемо в центрі Європи, прагнемо до європейських цінностей та хочемо надалі жити незалежно. Але 4 президент незалежної України був набагато прихильніший до рішень, які йому диктував президент Російської Федерації В.Путін. Тому  В.Янукович  самовільно, не порадившись з народом змінив європейський курс розвитку України на проросійський. В момент, коли він відмовився підписувати году про співпрацю України та Евросоюзу,  народ його рішення не сприйняв. Не підтримали В.Януковича, в першу чергу, студенти, адже саме студенти є майбутнім нашої країни, свідомим майбутнім. 21 листопада студенти Києво-могилянської Академії, Університету і. Т.Шевченка оголосили про страйк, відмовилися вчитися, і разом з викладачами вийшли на майдан. З цього моменту, і до 1 грудня тривали мирні демонстрації, страйки проти рішення президента не підписувати угоду. В ніч з 30 листопада на 1 грудня Янукович надав наказ розігнати всіх страйкарів, які залишалися на Майдані протягом ночі. Вранці ми прокинулися в іншій країні. Наступного ранку на майдан замість 300 осіб вийшло 750 тисяч людей ( і це лише в Києві). І почалося протистояння, яке завершилося 22 лютого наступного року після втечі Януковича та його прибічників, після 101 смерті на Майдані, після кривавого четверга,  коли було розстріляно багато молоді снайперами на вулиці Інституцькій.

Ведуча. Саме за це зараз в АТО воюють сини-герої. На полі битви – захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну.

    Хочеться вірити, що здоровий глузд переможе, що настане мир. Про це мріють усі.

   Держава і громадське суспільство роблять зараз усе можливе для відновлення миру та порядку в країні, відбиття зовнішньої агресії проти України.

Ми пишаємося своєю країною, молимося за щасливе майбутнє

Учень.

О Боже єдиний, здійсни мою мрію,

    Не діли нашу землю на Захід і Схід,

    Бо всі ми єдині, усі ми сім я,

    В усіх нас одна Батьківщина, одна,

Учень.

    Одна і єдина, як вічна любов,

    За неї ще пращури лили свою кров.

    За волю, за єдність боролись вони,

    Щоб в вольній країні ми з вами росли.

Учень.

    За неї Шевченко ще в Бога благав,

    У віршах своїх він про неї писав,

    Писав і благав у свого народу,

    Щоб він не проспав України свободу

Учень.

     Бо звір стоголовий уже не дрімає,

    І пазурі гострі у серце впинає.

    Не дай йому, Боже, не дай розірвати,

    Не дай, щоби брат йшов війною на брата

Учень.

    Прожени той туман, що укутав усіх,

    Щоб жити народ наш у спокої міг,

    Щоби Україна завжди була вільна,

    Завжди залишалась одна, неподільна.

Учень .

Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа душа – частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія…

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!     

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

(Звучить Державний Гімн України. Всі учні виконують Гімн)

Учень.

Ми – патріоти – дочки і сини

Для твого блага все в житті здолаєм!

Бо ти найкращий, краю мій ясний,

 Вітчизну й матір ми не вибираєм! 

Учень.

А просто любимо, бо ця земля свята,

Вона нас народила і зростила.

Вітчизною зовемо неспроста,

Бо нам вона дала і душу, й крила.

Учень.

Ми всі малі пагінчики твої

Прийшли у світ, щоб в нім добро творити.

Хоч, може, й кращі є на цій землі краї,

Та нам судилось в Україні жити.

Учитель.

Моя найкраща в світі сторона,

Чарівна, неповторна, Україно!

Для мене в цілім світі ти — одна

І рідна, й мила, дорога, єдина.

Ведучий 1: Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.
Вірш «Колись приїду до Києва..»

Колись я приїду до Києва з сином
Колись…Як цвістимуть каштани…
Під небом пройдемось високим і синім
Пройдемось ошатним Майданом…

Торкнуся,припавши на мить на коліно
Гладкого новенького бруку…
Він все ще гарячий!Це так неймовірно!
Давай,приклади свою руку…

- То сонце нагріло!-і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради…
- Ні,сину,не сонце…На цьому ось місці
Горіли колись барикади…

Людей,що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади
Лиш страх,брудні гроші та грати

І люди боролись…І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло…
І лилася кров…Але найголовніше,-
Війни в Україні не було!

Ось там можна їх імена прочитати…
Я всіх називати не стану…
-А що там? Чому стільки квітів там,тату?
- Це стела героїв Майдану…

- Цікаво?... Навіщо туди позносили
Ці шини від автомобілів?
- Це замість вінків…Це тепер,ніби символ.
Це знаки для всіх зрозумілі…

Мій син промовчить і спитає останнє:
( Мов вітром холодним подуло!)
-Я все розумію…Одне лиш питання:
Чому тебе з ними не було?
Ведучий  Вони боролися за нас 
Вони боролися за нас, 
Не тільки ветерани, 
Щоб був в країні нашій лад 
Стояли на майдані. 
Їх всіх і били й катували, 
Й погрозами лякали. 
Та цього владі було мало - 
Найкращих повбивали. 
Їх пам’ятники квітами покриті, 
Про них всі завжди будуть пам’ятати. 
Вони для нас добро зробили, 
За що їм довелося помирати. 
Ці люди всі були найсміливіші – 
Вони стояли за своє аж до кінця. 
Їх родичі були найщасливіші, 
Поки до них не прислано було гінця 
З жахливою новиною страшною. 
Тож пам’ятаймо цих людей і ми, 
Бо за нас з тобою 
Вони безстрашно полягли грудьми. 

(Перегляд презентації ).

Дівчина в білому.

І мовчки сотня нескорених героїв

відходила у чисті небеса,
і погляди знесилених мільйонів
дивились вслід братам, батькам, синам;

у темне небо по руках в відкритих трунах
до світу кращого крізь сльози матерів,
не буде прощення убивцям й нам не буде,
коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,
хто не дістався правди, оступившись на півкроці,
хто згас за нас, недотягнувши до весни,
тримає курс у небеса славетна сотня,
землі своєї упокоєні сини.

горять серця, палають вільні душі,
зійшла зоря, гряде нове життя,
герої не вмирають, кличуть нас на барикади,
і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,
витає дух нескореної волі,
гримлять щити, молитви і пісні,
рядами рівними між нас ідуть герої,
усі, хто голову поклав в ці темні дні.

(На сцену вибігає жінка з листом в руках . Сідає на підлогу, витирає сльози, читає листа. )

Ви пробачте, мамо,

Що не повернувся,

Коли «Беркут в нас стріляв»,

Я ж не озирнувся.

Що шалена куля

Життя вкоротила.

Така моя доля,

Пробач мене , мила.

Він стріляв не в спину,

Він стріляв у груди,

Тому, що за мною

Були, мамо, люди.

Чиєсь життя, мамо, може я вберіг,

Гордись мною, мамо,

Я їх оберіг.
Душа моя, мамо.

В небо відлетіла,

А для Вас лишаю

молоде я тіло.

(Голос продовжує читати листа )

Мамо,знаєш,як хочеться жити,
вірив,що боремось не даремно,
не хотілося бути убитим
бездиханним упасти на землю.

Iз останніх я сил намагався,
як люблю тебе розказати,
та вони не залишили шансів,
щоб життя моє врятувати.

Ця нестерпна біль,моя ненько,
усе тіло моє пронизало,
клята куля попала в серденько,
і в очах усе світло згасало.

За країну,за честь,за свободу,
ми прийшли на Майдан відстояти,
та прийшлося простому народу
у нерівнім бою воювати.

Що покинув тебе,пробач ненько,
така в мене життєва дорога,
помолися за мене,рідненька,
бо тепер я у сотні у Бога.

Учень.

             ЄДИНА УКРАЇНА

Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу,

Володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на світі в нас одна.

Дмитро Чередниченко

Учитель.

Лиш у єдності, знаємо, треба нам йти,

Щоб нове будувати майбутнє.

Не діліться по вірі і мові, брати!

І тоді буде вдача супутня.             

Ми єдині в думках і ми вільні у них.

Не керуйтесь “совковим диктатом”!

Що збудуємо ми, не збудують вони,

Лиш єдину мету треба мати.

Будьмо мужніми і своїми маленькими вчинками борімося за миру, вільну, сильну нашу прекрасну Україну.

СЛАВА УКРАЇНІ!